Дзиґа Вертов

Дзиґа Вертов Dziga Vertov
Ім'я при народженні	Давид Абелевич Кауфман
Народився	21 грудня 1895 (2 січня 1896)(1896-01-02) Білосток, Російська імперія
Помер	12 лютого 1954(1954-02-12) (58 років) Москва, СРСР ·злоякісна пухлина
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Національність	єврей
Діяльність	кінорежисер, сценарист, теоретик кіно
Знання мов	російська
Роки активності	з 1917
Жанр	документальний фільм
Брати, сестри	Кауфман Михайло Абрамович і Кауфман Борис Абрамовичd
У шлюбі з	Єлизавета Свіловаd
Нагороди
IMDb	ID 0895048
Медіафайли у Вікісховищі

Дзи́ґа Ве́ртов (при народженні Давид А́бельович Ка́уфман, потім відомий також як Денис Абрамович Кауфман і Денис Аркадійович Кауфман; *21 грудня 1895 (2 січня 1896)(18960102), Білосток — †12 лютого 1954, Москва) — український радянський кінорежисер. Один із засновників і теоретиків документального кіно. Вертова вважають яскравим представником «Українського Відродження» у кінематографі. Першим використав методику «прихована камера».

Його брати — кінооператори Борис Кауфман і Михайло Кауфман.

Біографія

Народився 1895 року у місті Білосток Російської імперії, у родині польських євреїв.

Навчався в музичній школі, в Петроградському психоневрологічному інституті та в Московському університеті. 1917 року працював у відділі кінохроніки Московського кінокомітету. У 1918—1919 роках — укладач-монтажер журналу «Кінотиждень». З 1920 року — режисер-документаліст, ініціатор випуску кіножурналу «Кіноправда» (1922—1924). Працював на студіях «Культкіно», 3-й Госкінофабриці, Київській кінофабриці ВУФКУ (1927—1930), «Межрабпомфільм», ЦСДФ. Автор сценаріїв кількох своїх документальних фільмів, ігрового фільму «Тобі, фронт!» (1942), мультиплікаційного фільму «Гуморески». Автор кількох статей з теорії кіно. Фільм «Кіно-око» в 1924 році отримав медаль і диплом Всесвітньої виставки в Парижі. З переїздом Вертова в Україну в Москві розпалася група «Кіноки», керівником якої він був.

Вертов є режисером одного з перших звукових документальних фільмів «Симфонія Донбасу» («Ентузіязм») (1930). Знімає «Три пісні про Леніна» (1934), фільм в жанрі образної кінопубліцистики, який газета «Правда» назвала «Піснею всієї країни». Фільм «Колискова» (1937) присвячений двадцятирічному шляху країни, пройденого після революції. Під час Німецько-радянської війни зняв фільми «Кров за кров, смерть за смерть» (1941), «Клятва молодих» і «В горах Ала-Тау» (обидва 1944), присвячені героїчній боротьбі радянського народу проти нацизму та роботі в тилу. Всі подальші кінопроєкти Вертова відхилялися тогочасним керівництвом.

З 1944 року і до самої смерті він працював режисером-монтажером над кіножурналом «Новини дня» (всього випустив 55 номерів).

Помер у Москві від раку.

В літературі

Дзиґа Вертов виступає під іменем «Крайних Взглядова, великого борца за идею кино факта» і автора кінокартини «Безпристрасний об'єктив» у першопочатковій редакції роману Ільфа і Петрова «Золоте теля». Герой Ільфа і Петрова знімає недопалок в урні великим планом таким чином, що він «набуває вигляду жерла сорокадвосантиметрової гармати», а також «вважає своєю спеціальністю зйомки під колесами потяга».

Правильний наголос прізвища - ВертОв - дає нам вірш "Дзига Вертов" 1920 року самого Дзиґи Вертова:

Здесь ни зги

верите —

веки ига и

гробов вериги.

Просто ветров

гибель

века на вертел.

Но — дзинь! — вертеть

диски.

Гонг в дверь аорт.

И-о-го-го! — автовизги,

вертеп ртов —

Дзига Вертов.

Вшанування пам'яті

У Києві існує провулок Дзиґи Вертова.

2014 року стрічку «Людина з кіноапаратом» (1929) визнано найвизначнішим документальним фільмом всіх часів, згідно кінорейтингу, який оприлюднив Британський кіноінститут (BFI). З більше 200 критиків і 100 фільммейкерів з усього світу, які взяли участь у складанні цього рейтингу, 110 назвали найкращим документальним фільмом всіх часів українську стрічку.

Його фільм «Симфонія Донбасу» став основою для українського документального фільму українського режисера та сценариста Ігоря Мінаєва «Какофонія Донбасу» 2018 року.

Фільмографія

Кадр з фільму «Людина з кіноапаратом» (1929) Дзиґи Вертова

1. 1919 — Кінотиждень
2. 1919 — Річниця революції (відновлений у 2018 році)
3. 1920 — Битва в Царицині
4. 1922 — Історія громадянської війни (відновлений у 2021)
5. 1922 — Процес есерів
6. 1924 — Радянські іграшки
7. 1924 — Кіно-око
8. 1925 — Кіноправда
9. 1926 — Шоста частина світу
10. 1926 — Крокуй, Радо!
11. 1928 — Одинадцятий
12. 1929 — Людина з кіноапаратом
13. 1930 — Ентузіазм (Симфонія Донбасу)
14. 1934 — Три пісні про Леніна
15. 1937 — Пам'яті Серго Орджонікідзе
16. 1937 — Колискова
17. 1938 — Три героїні
18. 1942 — Тобі, фронт!
19. 1944 — В горах Ала-Тау
20. 1954 — Новини дня

Література

• Hicks, J.. Dziga Vertov: defining documentary film. — London; New York: I.B.Tauris, Palgrave Macmillan, 2007. — 194 p. (англ.)

Посилання

• П. М. Бондарчук. Вертов Дзига [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 487. — ISBN 966-00-0734-5.
• С. В. Тримбач. Вертов Дзиґа [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Статті про режисера в журналі «Сеанс» [Архівовано 28 квітня 2010 у Wayback Machine.]
• Фрагменти фільмів Кіно-Око і Кіно-Правда [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.]
• Людина з кіноапаратом: Дзига Вертов ще сто років тому вигадав ефекти «Матриці» [Архівовано 23 квітня 2019 у Wayback Machine.]
• «Людина з кіноапаратом» Дзиґи Вертова. Знятий на Одеській кіностудії фільм зробив революцію у світовому кіноавангарді [Архівовано 23 квітня 2019 у Wayback Machine.]
• ОЛЕКСАНДР ТЕЛЮК. МІЖ ЕНТУЗІАЗМОМ І КАТАСТРОФОЮ: ОБРАЗ ДОНБАСУ В УКРАЇНСЬКОМУ РАДЯНСЬКОМУ КІНО [Архівовано 23 квітня 2019 у Wayback Machine.]
• Український фільм назвали найвизначнішою документалкою у світі, — рейтинг [Архівовано 23 квітня 2019 у Wayback Machine.]